"Що пригадати у чорну годину..."


Що пригадати у чорну годину,
Втішити серце в знемозі і тузі?
Серце підказує: “Згадуй стежину,
Ледве помітну на скошенім лузі”.

Шляхом нерівним ти біг без упину,
Може, стомився в життєвій напрузі?
В чому ж знаходиш утіху єдину?
Є в тебе рідні, і близькі, і друзі,

Є в мене все, і я дуже багатий.
Стільки не кожен зуміє надбати:
Луки, озера, і поле, і гай,

Та не пройшов до кінця по стежині,
Тільки ступив, вона кличе й донині.
Боже, для щастя пройти усю дай.