Рідний дім*


Дружині

Старезний дім стоїть поміж акацій,
Вони високі, жилаві, стрункі.
Їх сонце позолочує уранці,
А дім хоронить спогади гіркі.

Жили тут люди в клопоті і праці,
Їх вже нема, згубилися стежки.
Був сміх і плач, веселощі і танці,
Їх душі тут, хоч віка трун важкі.

Ти тут росла. Твої маленькі ніжки
Оббігали всі закутки й доріжки,
І дім тебе голубив, вчив, беріг.

І ти сама вже частка цього дому,
Єдина розумієш його втому,
Благослови ж тепер його святий поріг!

____________________
* Майже всі вірші цього циклу написані в Чернігові, в старовинному будинку під акаціями, родовому гнізді сім’ї дружини