"Засну вночі, і знову тихий стук..."


Засну вночі, і знову тихий стук:
Вони прийшли побільшувати мук,
Померлих душі... Коли усе засне,
Ви їм чужі. Вони зовуть мене,
Приходять і стоять навкруг у голові,
І мовить кожне, і слова живі:
А ти усе за мене дороби,
А ти усе за мене долюби,
А ти усе за мене дотвори,
А ти за мене все договори.
А ти за мене пісню доспівай,
А ти звільни з ярма наш рідний край,
А ти моєї досягни мети,
А ти за мене кату відплати.
А ти, а ти, а ти...

А що я можу, коли я один,
Коли у мене мало так годин,
Уже не років, місяців і днів
(Я і раніш багато що не вспів),
Коли у мене вже замало сил
Для замордованих, що зводяться з могил.
А я ще у боргу і у живих,
Не всіх зігрів і мало зменшив лих.

Одне я твердо обіцяю вам:
Я пам’ять вашу в безвість не віддам,
Навіки в серці вас я збережу
Аж поки сам не перейду межу.
І разом з вами я тоді знайду
Того, хто здатний знищити біду,
Сильнішого, твердішого за нас...

Ну, до побачення, вже спати час.
Спасибі вам. Он перші вже півні.
А скільки мук лишилося мені...