Чернігівська ніч


Л.Куровській*

Коли посне набрід московський,
Замовкнуть сови і сичі,
З села верта Дмитро Куровський
По темній вулиці вночі.

Не до своєї йде квартири –
Летить до доньки під вікно.
Вона, натомлена без міри,
Спить неспокійним сном давно.

Про дві домівки вірш шепоче
Дмитро розчулено сумний,
Та раптом тінь з’явилась поруч:
“Ти хто?” – “Марко я, Вороний**,

Про мене чув ти небагато,
Хоч знав, що гинули “зека”,
А Вороний Микола, тато,
Там, по Успенській, десь блука.

Тобі з села тут недалеко,
Мені ж летіти з Соловків.
Ти теж зазнав, було нелегко,
Та щось промовив, щось зумів.

В твоїх віршах снага деснянська,
Мої ж поглинула тюрма...”
З провулку – Ладя Могилянська
Легкою тінню. Не сама:

“Я прилітаю тільки з братом.
Ось він, поет, мислитель Тась...”
Чи хтось веде рахунок втратам?
Чи хто народу їх віддасть?

“Ти, Дмитре, нам пробач, будь ласка,
Чернігів й наш, не тільки твій.
Ще біля школи бродить Казка.
Нас тут багато, цілий рій.

Ми не зібрались сумувати,
Ще нами зроблено не все.
Ми злим в цю ніч не дамо спати,
Натхнення добрим принесем.

Ми беремо тебе з собою,
У нас до душ людських – ключі”.
Пішли незримою юрбою
По темних вулицях вночі...

______________________
* Лариса Куровська – дочка Дмитра Куровського (1920-1988), відомого поета-шістдесятника, похованого в с.Мала Загорівка під Черніговом, автора вірша “Дві домівки”.

** Марко і Микола Вороні, Ладя і Тась Могилянські, Аркадій Казка – чернігівські поети, репресовані у 30-х роках.