Знаю все, що ховає той берег Десни: Там дерева й кущі, і безкраї луги, Буйноцвітна трава вироста щовесни, Коли повінь поверне Десну в береги.
Там доріжки малі на всі боки біжать, До озер і заплав закликають стежки. Коли літо мине, віддзвенить сіножать, Поспішають до обрію сіна стіжки.
І неспокій зростає тоді у мені, І хвилюється сумно життєва ріка. Що мене на тім боці небавом чека? Що ховає той берег в близькій далині?
Я до серця узяв цей журний виднокрай, Він так часто вночі розтривожує сни. І навіщо мені потрапляти у рай, Коли я за життя мав той берег Десни.
назад
|