ТИХА ЗІРКА (1977 – 2001, Боярка)
Цикл „Тиха зірка” створювався в той же період, що і „Боярські сонети” – у 80-90 роках. Це післятабірні роки, роки горбачовської перебудови, здобуття Україною незалежності, роки надій, сподівань і розчарувань.
Тиха зірка
(Der stille Stern)
Ця приповідка, поговірка
У серці схована на дні.
Я знаю – є на світі зірка,
Не всім помітна вдалині...
"Повернувсь я у країну віршів..."
Повернувсь я у країну віршів,
Оселивсь на острові кохання,
І нічого не потрібно більше –
Я полишив марні сподівання...
Читачеві
Ну звідки взялось, що писати я мушу?
Хіба я збагну і про це розповім,
Чому ці рядки розтривожують душу
І будять неспокій у серці твоїм?..
За чорним порогом
Дружині
Що там за чорним порогом? –
Часто себе я питаю…
Стану на суд перед Богом?
В пекло мені чи до раю?
Може, не буде нічого…
Де ж я тебе відшукаю?
Смерть зорі
Зоря осипалась. І яблуневий попіл
Лежить у мене зараз на столі.
Його так мало, лиш маленька жменька...
Мить пізнання
Я, скільки жив, спіймать її хотів,
Не як в казках полюють на жар-птицю,
А так, як ловить на льоту синицю
Дитя, ще вільне від усіх гріхів...
"Борис, Марина, Мандельштам..."
Борис, Марина, Мандельштам,
А я один, а я не там,
Пишу я вірші сам собі,
Пишу я вірші так собі...
Вперед, до Тараса!
Поети невтомно в майбутнє ідуть,
Широка відкрита їм траса,
А я собі вибрав занедбану путь –
Назад до Тараса...
"Задумуюсь глибоко часом..."
Задумуюсь глибоко часом,
Чому мене мучать вірші.
Мабуть, є щось рідне з Тарасом,
З його переходить душі...