Кожен повинен лишати своє


Те, що не сказано,
Буде не сказано,
Те, що не зробиш,
Залишиться так.
Бо так воно створено,
Так і пов’язано,
Що інший тебе
Не замінить ніяк.

Хай інший прибуде,
То й іншим він буде,
А ти ж бо єдиний,
На всесвіт один.
І схожі й не схожі
Усі добрі люди –
У світі не знайдеш
Двох рівних людин.

І те, що хтось може,
Те інший не зможе,
А кожен повинен
Лишати своє.
Як вистачить віри,
То й Бог допоможе,
І дива не буде,
Де сил дістаєш.

Та, може, для тебе
Цих слів забагато.
Про це ти вже чув,
Може, з тисячу раз.
Так це ж я себе
Повелів розіп’яти
І виконав вирок,
Як видав указ:

Нехай буде сказано
Те, що не сказано,
І хай буде зроблено
Все, що ти міг.
Створено, скінчено,
Мукою зв’язано.
Легше ступити
Тоді за поріг.