"Я ішов крізь вітер і негоду..."


Я ішов крізь вітер і негоду,
Від думок чманіла голова...
Мур бетонний навкруги заводу,
А під ним покошена трава.

Раб, попихач, певне й напідпитку,
Скуб траву з останніх, може, сил,
Але чомусь напівдику квітку
Він не стяв, помітив, обкосив.

І підвів я зір тоді до неба.
Чорні думи, грім би вас побий!
Як же мало в світі мені треба,
Щоб упевнитися: Бог живий!