Мить пізнання


Я, скільки жив, спіймать її хотів,
Не як в казках полюють на жар-птицю,
А так, як ловить на льоту синицю
Дитя, ще вільне від усіх гріхів.

І я, як те дитя, і плакав, і жалів,
Що не дається в руки ця принадна птиця.
Злетіла – пурх, а потім тільки сниться,
Як образ вічних недосяжних мрій...