Смерть зорі


Зоря осипалась. І яблуневий попіл
Лежить у мене зараз на столі.
Його так мало, лиш маленька жменька.
Ловив іскринки я в свої долоні,
Вони так солодко долоні обпікали,
А потім гасли на моїх руках.
Нема зорі... Лишився тільки попіл,
І мушу я цю зірку поховати.
Бракує урни, та її й не треба.
Я в гай піду, гніздечко соловейка
Знайду і попіл висиплю у нього:
Нехай в нім буде зоряна могила.
І я один прийду вклонитись їй,
Один-єдиний на усій землі,
Що бачив смерть зорі
І реквієм їй склав.