Вербіє озеро, і березіє гай, А зелень світла, радісна і чиста. На західний далекий небокрай Разок хмарин хтось кинув, як намисто.
Весніє небо, і травніє луг, Кульбабіють горбочки і узгір’я, Втікає поле ген за виднокруг, Бере з собою тихе надвечір’я.
Приходить вечір нишком, крадькома, Пташок і бджіл полохати не хоче, І яром знехотя повзе легка пітьма, І тихо жебонить малий струмочок.
назад
|