"Коли гепнувся я з даху..."


Коли гепнувся я з даху,
Добре ребра поламав.
“Пожалів” Господь невдаху –
Часу вільного послав.

– Отепер посидиш тихо!
Є свобода для душі.
Коли трапилося лихо,
Кидай все, пиши вірші.

– Як же їх тепер писати,
Коли всюди все болить?
Ще не встиг кісток зібрати,
А наказуєш творить.

Натворю я, що зумію,
Але ж буде все сумне.
І тому не розумію,
Нащо з даху пхать мене.

А Господь говорить: “Сину,
В тебе вдача вже така:
Не зіпхнеш тебе з драбини,
Не напишеш і рядка!”