Слава


(Жарт)

Я чув і знав,
Що слава – це біда,
Від неї люду
Безліч пропада.

Ось ти зійшов,
Немов на п’єдестал,
З усіх боків
Усім ти видним став.

За кожним рухом –
Тисячі очей,
І ти від них
Нікуди не втечеш.

І тут від пихи
Луснув вже один,
А цього отруїв
Той честолюбства дим.

У інших вади,
Пристрасті й гріхи
Роздула слава,
Ніби ті міхи.

Куди там їм
Нести такий тягар, –
Гримлять наниз,
Ніщо не помага.

Я чув і знав,
Що слава – це страшне!
Її чекав,
Боявсь – не обмине.

Я зважив всі свої
Недоліки й діла,
Приготувався стріть…
А слава не прийшла!..