Слава
(Жарт)
Я чув і знав,
Що слава – це біда,
Від неї люду
Безліч пропада.
Ось ти зійшов,
Немов на п’єдестал,
З усіх боків
Усім ти видним став.
За кожним рухом –
Тисячі очей,
І ти від них
Нікуди не втечеш.
І тут від пихи
Луснув вже один,
А цього отруїв
Той честолюбства дим.
У інших вади,
Пристрасті й гріхи
Роздула слава,
Ніби ті міхи.
Куди там їм
Нести такий тягар, –
Гримлять наниз,
Ніщо не помага.
Я чув і знав,
Що слава – це страшне!
Її чекав,
Боявсь – не обмине.
Я зважив всі свої
Недоліки й діла,
Приготувався стріть…
А слава не прийшла!..