Роль Тараса Шевченка у творчій та життєвій долі поета-дисидента Івана Коваленка
Зв'язок між поетами відчувається на ментальному, ідейному, духовному і навіть сакральному рівні...
Сценарій поетичного вечора, присвяченого великому коханню великого поета
Тобі одній душі моєї звуки,
Моя печаль і сум безмежний мій,
Тобі одній палкого серця муки –
Тобі одній!
"Я тим щасливий, що живу..."
Я тим щасливий, що живу,
Що можу бачить і любить
Людей, і сонце, і траву,
І неба ясную блакить...
"Довго темно й безпросвітно..."
Довго темно й безпросвітно
У моїм було житті,
Та ось зіронька привітно
Спалахнула на путі...
"Якщо сум тебе поборе..."
Якщо сум тебе поборе,
Глянь на мить у вічність ти.
Вийди в ніч, там небо – море,
В нім летять, горять світи...
"Літня ніч, і, ніби в морі..."
Літня ніч, і, ніби в морі,
Порозкидані вогні,
В темнім небі сяють зорі
Віковічно мовчазні...
Ніжність
По світу довго я блукав,
Тепла шукав я і привіту,
І ніжність ту, що в серці мав,
Я розгубив, розніс по світу...
"У вас чудові сині очі..."
У вас чудові сині очі,
А що за ними? Глибина,
Тривога дня, чи темінь ночі,
Чи ніжність, схована до дна?..
"Вітер затих, нахилилась трава..."
Вітер затих, нахилилась трава,
Не шумлять густі дерева.
Квіти хилять голівки, і сонце ясне
Не голубить промінням мене.
Потемнішало небо ясне голубе.
Я чекаю тебе.
"Ранок сьогодні чудовий був знову..
Ранок сьогодні чудовий був знову,
Небо – як очі твої.
В дивно-казкову осінню обнову
Вбрані стояли гаї.