"Я тим щасливий, що живу..."


Я тим щасливий, що живу,
Що можу бачить і любить
Людей, і сонце, і траву,
І неба ясную блакить...


За чорним порогом


Дружині

Що там за чорним порогом? –

Часто себе я питаю…

 

Стану на суд перед Богом?

В пекло мені чи до раю?

Може, не буде нічого…

Де ж я тебе відшукаю?

 


"Буде все в останній раз..."


Буде все в останній раз…
І останній подарунок,
І останній хліб, і трунок,
І останній поцілунок,
І остання із образ...


Що я візьму з собою з цього світу?..


Що я візьму з собою з цього світу?
Весняну повінь лугового квіту,
Маленьке озеро у зорі загорну,
Вербу на нім, самотню і сумну,
Та шум лісний, де сосни і ялини,
І ще візьму я ягоди калини...


"Чи пережив ти тугу і зневіру..."


Чи пережив ти тугу і зневіру,
Коли попереду лиш морок і пітьма,
Коли навколо вже людей нема
І мусиш лютому вклонятись звіру?


"А перший сонет – це сонет про життя..."


А перший сонет – це сонет про життя,
Що Богом нам кожному дане,
Ця іскра мала у морях небуття –
Чи щастя воно, чи кайдани?..