"Я прожив недарма, хоч не встиг чого треба..."
Я прожив недарма, хоч не встиг чого треба,
Зате вірив завжди в перевтілення душ.
І ти віри моєї ні крихти не руш,
Я не вигадав казку як втіху для себе...
"В природі тоскно, хризантемно..."
В природі тоскно, хризантемно,
Зима стоїть біля воріт,
Стає сірішим білий світ,
А на душі і пусто, й темно...
Мрія
Прийде час, щоб навіки нас стерти,
Знищить пам’ять на безлічі літ.
А ми хочемо жить після смерті,
Хоч якийсь залишаючи слід...
Недокошений луг
Восени…
Я не знаю, чому восени
Часто бачу я знов
Все ті ж самі
Тривожнії сни.
Все ті ж самі місця
В задеснянськім
Озернім краю,
Де я спокій згубив,
Де покинув я
Радість свою...
Моя доля
Мені дітися нікуди – треба писать,
Бо родивсь я під знаком тієї з планет,
Що недолю віщують і словом ПОЕТ
Шлях тяжкий і тернистий приходять вказать,
І подітися нікуди – треба писать...
Сповідь
Я неправедно жив:
І моливсь, і постився я мало,
У турботах дрібних
Витрачав я і сили, і час,
Оступавсь на шляху,
Спотикався і падав, бувало,
І покару тяжку
Ніс за це я від себе не раз...
До годинника
Ти відстукуєш дні мої й ночі,
Ти рубаєш мій час на хвилини,
З кожним днем – і життя все коротше,
І попереду – тінь домовини...
Хоч так
Не так я дні прожив
Сьогодні і учора,
А совість не дріма,
Вимогливо пита,
Годинник зі стіни
Допитує суворо:
– Чому у тебе все
Не-так, не-так, не-так?
"З часів печер, віки й віки..."
З часів печер, віки й віки,
Поети пишуть, і донині
Вірші ростуть, як ті піски,
Як дюни в спаленій пустині...