"Заходжу в сад душі своєї..."


Заходжу в сад душі своєї,
Все далі йду, в гущавину,
В усі куточки зазирну, –
Прийшов прощатися до неї...


"Лаштую воза у дорогу..."


Лаштую воза у дорогу,
Хоч шкода – нічого везти.
Назад попалені мости,
І у саквах нема нічого...


Поезії Івана Коваленка - у збірнику християнської поезії "Молитва вигнанця"


Пропонований збірник - це не лише книга пам'яті про тих, чиїми молитвами, стражданнями, а подеколи й життям постала незалежна Україна. Це книга унікального досвіду стійкості, непідкупності, непереможності, набутого нашими сучасниками-християнами в умовах гонінь. Зберігати гідність в нелюдських умовах їм допомагали віра в Бога, любов до України та поезія. Гаряче, щире слово не підвладне часу. Воно запалюватиме вогнем серця в годину смутку, в годину випробувань, допоки існує світ. До цієї збірки увійшли наступні поезії Івана Коваленка: "А перший сонет - це сонет про життя...", "Чи то з дерев, чи з неба сипле сніг...", "Чи пережив ти тугу і зневіру...", "Добравсь, доповз, доліз до хати...", "Зберігайте насіння", "Люби мене таким, який я є..."