“Не згадуй мене ти ніколи…”


Не згадуй мене ти ніколи,
Ніколи в своєму житті.
Хай образ мій, сповнений болем,
Не стрінеться більш на путі...


"В твоїм саду цвітуть каштани..."


В твоїм саду цвітуть каштани,
В твоїм саду пташиний спів,
А я блукаю знову рано
Там, де колись тебе зустрів.

Пливуть хмарки на ясне небо,
В повітрі тиха благодать.
Я б землю всю приніс до тебе
За усміх милий твій віддать.


"Зацвіли каштани ..."


Зацвіли каштани
У твоїм саду...
Жди мене, кохана,
Жди, і я прийду...



Під твоїм вікном


Ніч тривожна і ясна,
Сад твій чарами повитий.
До твого я йду вікна,
Щоб з тобою говорити...


"Я блукав сьогодні в лісі..."


Я блукав сьогодні в лісі,
Слухав шуми колискові;
Пахли квіти на узліссі,
Трави слалися шовкові.


"Я спав у лісі. Шум лісний..."


Я спав у лісі. Шум лісний
Був вартовим мого покою.
Він навівав чудові сни
І плив, як пісня, над рікою...


"Осінь, осінь. Опадає листя..."


Осінь, осінь. Опадає листя...
В сивому тумані далі голубі.
Стали липи в золотім намисті,
Тихі верби хиляться в журбі...


"Надворі знову листопад..."


Надворі знову листопад,
І листя з дерева летить,
І промінь сонця золотить
Легким туманом вкритий сад.
І знову в нього я піду
До нами сходжених доріжок,
Я вірю знову, що знайду
Сліди твоїх маленьких ніжок
У цім ридаючім саду...


"Ходімо в березовий гай..."


Ходімо в березовий гай,
Що там он шумить таємниче
І манить, і вабить, і кличе,
Як дивний невиданий край,
Ходімо в березовий гай...


"Я тобі малюю золотую осінь..."


Я тобі малюю золотую осінь,
Для душі твоєї радість золоту,
Хмароньку рожеву, неба ясну просінь
Й стрічкою туману обрій обведу...