В'яз
У мене зразу ж біля хати
Росте старий, кремезний в’яз,
Розкинув віти, дивні шати,
У землю коренем зав’яз...
Знов у лісі
Я знов у лісі... Став... Шумлять
Дуби, і сосни, і ялини,
І світла радість в душу лине,
Щоб з серця біль і тугу знять...
Вітер і дощ
Вітер і дощ... А дерева в саду
Щось у тривозі гукають до мене,
Вітами кличуть і вишні, і клени,
Чому до них я туди не іду...
"Як тільки сходить сніг з землі..."
Як тільки сходить сніг з землі
І сонце землю обігріє,
В моїй кімнаті на столі
Вже перший пролісок синіє...
Вітер
Вітер летить звідусіль:
З поля, і з лугу, і з лісу;
Зливи полоще завісу –
Радість для стомлених сіл,
Серця втамовує біль.
Вітер летить звідусіль...
Лиш повір
Стій, подумай, не спіши,
Не гортай оцю сторінку,
Бо для тебе ці вірші
Я писав, не мав спочинку.
Лиш для тебе ці вірші!..
Прийди хоч на мить!
Як цвіли яблуні!.. Боже ти мій!
Вік не забуду, покіль буду жити,
Зроду не в силі ніякій зимі
Землю так ніжно навкруг засніжити...
Ти не забудеш мене
Ти ніколи не зможеш забути мене,
Бо я юність, і радість, і ніжність твоя,
І хоч вголос не мовиш моє ти ім’я,
Прийде сум уночі і твій сон прожене...
Ти мене не зови
Ти мене не зови
В свій засніжений сад,
Бо ніколи туди
Не вернуся я знов.
Так, як юність моя,
Що не верне назад,
Так ніколи не верне
Вже наша любов...
Ти не любив
Значить, ти не любив,
Бо ти спав уночі
І не вийшов надвір,
Щоб спитати у зір,
Чом у неї тоді
Був засмучений зір.
Ти цього не робив –
Значить ти не любив...