Зорі і Стендаль


Я такий щасливий і такий багатий,
Хай життя похмуре – на душі весна,
Найдорожчих скарбів маю я багато
І життя для мене – казка чарівна...


"Перлини" Замість передмови*


Передмова Івана Коваленка:

“Багато зарозумілості і самовпевненості потрібно мати людині, що насмілюється називати перлинами свої недосконалі творіння”, - так подумає кожен читач, відкриваючи цю збірку. І якби навіть зібрані тут вірші і були насправді перлинами, то і тоді б кожному все-таки закортіло б довести, що ні на які перли вони зовсім не схожі.

Рідний дім*


Дружині

Старезний дім стоїть поміж акацій,
Вони високі, жилаві, стрункі.
Їх сонце позолочує уранці,
А дім хоронить спогади гіркі...


Чернігів древній


Чернігів древній став понад Десною,
Собор між зелені, як диво, вирина.
Над вічною і світлою рікою
Не змовкла ще історії струна...


Задесення


Якщо Господь пошле тобі знамення
І у Чернігові ти будеш на Валу,
Забудь про все, поглянь на Задесення
І тихо прокажи Йому хвалу...


"А я все біжу, і біжу, і біжу..."


А я все біжу, і біжу, і біжу
По темній стежині в гаю над Десною,
Дерева мене обступили стіною,
Немовби ховають останню межу...


"Не знаю я, до чого сниться..."


Не знаю я, до чого сниться
Краса небачених озер,
І виринають знову лиця,
Що не побачу їх тепер...


"Дивувався давно і дивуюсь тепер..."


Дивувався давно і дивуюсь тепер
(Це у серце моє улилась дивина)
Чистоті й глибині задеснянських озер,
Де прозора вода аж до самого дна...


Тиха зірка


(Der stille Stern)

Ця приповідка, поговірка
У серці схована на дні.
Я знаю – є на світі зірка,
Не всім помітна вдалині...


"Повернувсь я у країну віршів..."


Повернувсь я у країну віршів,
Оселивсь на острові кохання,
І нічого не потрібно більше –
Я полишив марні сподівання...