"Як цар Мідас, що від богів мав дар..."


Як цар Мідас, що від богів мав дар
Лиш помахом руки все претворять у злото,
В поезії красу перетворю й болото,
І гній, і хмиз, і квіти, і пожар...


"Не шкода, що помру, – помруть мої пісні..."


Не шкода, що помру, – помруть мої пісні.
По світу вітер їх, як листя, не розніс.
Їх знають тільки ріки, поле й ліс,
Тому так тяжко й боляче мені...


"Вже час усе підсумувати..."


Вже час усе підсумувати:
Де плюс, де мінус, подвиг, гріх,
Добро помірять на карати,
Відкинуть фальш, діла на сміх...


"Я вже спілкуюсь з потойбічним світом..."


Я вже спілкуюсь з потойбічним світом,
Померлих душі бачу я не раз,
Вони – моя рідня. Без кривди і образ
Приходять з радістю, любов’ю і привітом...


"Чи пережив ти тугу і зневіру..."


Чи пережив ти тугу і зневіру,
Коли попереду лиш морок і пітьма,
Коли навколо вже людей нема
І мусиш лютому вклонятись звіру?


Муза


Це трапилось тоді, коли я йшов в туман,
У морок сірий, може, у пітьму,
Зустрів богиню я прекрасну і німу –
Суворий погляд і знадливий стан...


"Все забере весняна буйна злива..."


Все забере весняна буйна злива:
Всі наші радощі, скорботи і жалі,
Все, що несли на крилах журавлі,
Що нам послала доля вередлива...


Уже весна


Уже весна, але поля ще голі,
І сірі хмари виснуть у вікні,
Безлисті дерева на видноколі
Ще сплять і марять у зимовім сні...


"Я прожив недарма, хоч не встиг чого треба..."


Я прожив недарма, хоч не встиг чого треба,
Зате вірив завжди в перевтілення душ.
І ти віри моєї ні крихти не руш,
Я не вигадав казку як втіху для себе...


"Я в житі спав, коли цвіло колосся..."


Я в житі спав, коли цвіло колосся,
На теплій і розмореній землі.
Це згадкою живе в мені і досі,
Як вогник той жаринкою у тлі...