Опадає тихо листя
У осінньому саду.
Мені знову ніби сниться,
Що я стежкою бреду.

Клени хилять сумні віти,
Щось шепочучи мені.
Налітає з поля вітер
І зникає в далині…

Опало листя у саду,
Лежить ясними пелюстками.
Останній раз туди піду
Пройти знайомими стежками...

Я зараз вже, як дерево осіннє,
Цвіту багряним кольором вмирання.
Мене не гріє сонячне проміння,
Бо надійшла до мене осінь рання...

В час осінній, сумний доцвітає в саду георгіна.
Рано-вранці морозом обпалить її пелюстки.
Вона жде і мовчить, і покірно стає на коліна,
І удару чекає від владної злої руки...

Пісня на слова вірша - "Георгіна"

Це осінь… Я знаю, відчув її вдачу,
Вона, підкрадаючись, тихо ступа,
Я вчора проходив під в’язом і бачив,
Як перший листочок, кружляючи, впав.

Осінь Чернігівська, де ж ти була?
Чом не прийшла ти до мене раніше?
Сонце все нижче, і мало тепла,
Та все одно ти мені наймиліша...

В вечірню годину я думаю думу,
Як родиться пісня з осіннього суму.

З блідої хмарини, з легкого туману,
І з квітів останніх, що скоро зів’януть...

Пісня на слова вірша "Осіння пісня" 

Ти любиш осінь, і мені
вона від того ще миліша...

Може, ти кохаєш осінь,
Дивні чари листопаду,
Може, серце твоє просить
Хвилю щастя на відраду?..

В золоті дерева, і надворі осінь.
Це твоя кохана, золота пора,
Твоє серце знову щастя-сонця просить,
Коли лист осінній пада-помира...