Тривожна ніч
Тривожна ніч і яблуневий пад.
А зорі в стрій лаштуються вгорі.
Це душі вбитих вийшли на парад,
Їм марша грають вбиті кобзарі...
"Заходжу в сад душі своєї..."
Заходжу в сад душі своєї,
Все далі йду, в гущавину,
В усі куточки зазирну, –
Прийшов прощатися до неї...
В'яз
У мене зразу ж біля хати
Росте старий, кремезний в’яз,
Розкинув віти, дивні шати,
У землю коренем зав’яз...
Вітер і дощ
Вітер і дощ... А дерева в саду
Щось у тривозі гукають до мене,
Вітами кличуть і вишні, і клени,
Чому до них я туди не іду...
Прийди хоч на мить!
Як цвіли яблуні!.. Боже ти мій!
Вік не забуду, покіль буду жити,
Зроду не в силі ніякій зимі
Землю так ніжно навкруг засніжити...
Ти мене не зови
Ти мене не зови
В свій засніжений сад,
Бо ніколи туди
Не вернуся я знов.
Так, як юність моя,
Що не верне назад,
Так ніколи не верне
Вже наша любов...
Прийди у сад
Прийди у сад. Тут так вишнево,
Тут край небесних володінь,
Тут травно так і яблунево,
І тінь, і листя шепотінь...
Пісня на слова вірша - "Прийди у сад"
Я зараз вже, як дерево осіннє...
Я зараз вже, як дерево осіннє,
Цвіту багряним кольором вмирання.
Мене не гріє сонячне проміння,
Бо надійшла до мене осінь рання...